Волейболістка МСК Дніпро Маргарита Дзюник в інтрв’ю che24.online розповіла про поєднання спорту з моделінгом і набільшу ціну, яку платиш у спорті.

– Чому волейбол і в скільки років почала ним займатись?

– Почала займатись 5 років тому. У професійній команді лише 2-й сезон. Волейбол обрала, тому що це неймовірні емоції та командна гра. Мені цього не вистачало.

 – Окрім волейболу ти займаєшся моделінгом, розкажи, як давно?

– Займаюсь з 15 років, після закінчення модельної школи я зрозуміла, що від цього заняття я отримую масу задоволення і хочу, щоб моделінг був у моєму житті.

– Як тобі вдається поєднувати ці заняття?

– Насправді поєднувати дуже легко. Хоча морально віддаватись двом справам одночасно непросто, проте віддача, яку отримую, приносить массу задоволення та нові сили. Не уявляю чи змогла б відмовитись хоча б від одного з них.

– Як часто доводиться обирати між волейболом та моделінгом?

– Обирати приходиться дуже рідко, але якщо виникає таке питання, то вирішую по мірі «важливості».

– Тепер давай детальніше про волейбол: як часто у вас тренування і чи повинні на твою думку волейболісти тренуватися індивідуально?

– Тренування 5 днів на тиждень, кількість може варіюватися у залежності від навантажень та стану команди. Насправді для такого рівня та для мене цього замало, але багато гравців команди ще навчаютьс та працюють – це не дозволяє робити 2 тренування в день. Однозначно індивідуальні тренування надають більше переваг у грі. Основна ціль індивідуалок – вдосконалення техніки та покращення елементів гри.

– Як тобі рівень волейболу у вищій лізі?

– Він набагато відрізняється від першої та суперліги, як кажуть «золота середина», етап між любителями та професійними гравцями. Якщо у першій лізи відчутним фактором перемоги є фарт, фізичні якості і велике бажання, то у вищій лізі бере своє досвіт, талант та техніка. Щодо супергіли – це чистий професіоналізм та психологія.

– Оціни зали та умови, в яких доводилось грати

– Найбільше мені довподоби спорткомплекс у м. Южне, але свій «рідний» зал завжди краще. Всі українські зали схожі між собою, а умови залежать лише від підготовки та рівня матчу. Якщо говорити про погані зали, то їх дуже багато, не хочеться нікого виділяти.

– Чи є перспектива у черкаських волейболістів?

– Перспектива є завжди, гарних гравців мало. Молоді вистачає, але на жаль їхня підготовка залишає бажати кращого. На рівні вищої ліги нам не вистачає досвідчених гравців. Якщо займатися тривалий час то прийде, і досвід, і майстерність і відповідно запрошення в команду високого рівня.

– Наскільки волейбол затратний? Що у тебе найдорожче в гардеробі (волейбольне спорядження)?

– Насправді найдорожче, що ти віддаєш волейболу, – це здоров‘я та відновлення після травм. Я вважаю, що волейбол затратний тільки для тих, хто вкладає у нього свої кошти, як у бізнес. Щодо речей, то це взуття. Я «маніяк», коли питання стосується кросівок. Їх ціна може досягати до 200 доларів. У моєму гардеробі є 10 пар ігрових кросівок, але це справа лише естетичного задоволення, вони ніяк не впливають на гру.

– Найдорожча річ в гардеробі, яка не стосується волейболу?

– Найдорожча у моєму гардеробі футболка від PHILIPP PLEIN, точної ціни назвати не можу, це подарунок з Португалії, але в інтернеті їх ціни варіюються від 700 до 900 доларів.

– Чи були у вас тренування під час карантину? Якщо ні, то чи тренувалась сама і як?

– Під час карантину командних тренувань не було, але кожен займався індивідуально, щоб не втратити форму. Місяць карантину не критично для спортсмена. Тут вся відповідальність на самих гравцях, зазвичай вони знають свої сильні і слабкі сторони, розуміють на що їм потрібно звертати увагу, щоб не було проблем у майбутньому. Якщо займатися два-три рази на тиждень вдома, то деякий час можна зберегти свої кондиції на середньому рівні. Тут все знову-таки залежить від бажання і відповідальності гравця.

– Чого тобі найбільше не вистачало на карантині?

– Не вистачало «викиду адреналіну». Не було можливості та місця, де я б могла забути про все та насолоджуватися улюбленою справою.

– Назви найкращу партнерку з якою грала?

– На майданчику немає друзів, тільки суперники та твоя команда вцілому. Мені було приємно грати разом з колишнім капітаном нашої команди Александрою Пономаренко. Зараз вона у складі жіночого дивізіону суперліги ВК «Полтавчанка». Також приємно було з Валерією Нудьга, вихованкою м.Черкаси, яка не дивлячись на свій юний вік досягла гарного результату у «Новаторі» (Хмельницький) і зараз є гравчинею “AZS Politechnika Śląska” м. Гливице (Польща).

– Якщо є найкращі, то є і нагірші, їх можеш назвати?

– Ой ну поганих дуже багато, давай краще без цього, а то ще образяться (сміється).

– Ну і в кінці хотілося б почути ТОП-5 треків для тренування від Маргарити Дзюник. 

– Як такого топу у мене нема, але є низка пісень які я постійно слухаю перед іграми це: Floor Seats (Asap Ferg), Plain Jane (Asap Ferg), They call me Tiago (Tiagz). Hate me now (Dessigner), Cold Steel (Unaverage Gang), Get Low (Butch U) , Milly Rock (Rakhim), я можу накидати ще з десяток, але думаю що ці звучать в моїх навушниках найчастіше.

Усі найцікавіші новини з сайту Табло можна отримувати в нашому телеграм-каналі