30 жовтня в Україні святкують День тренера. Ми вирішили поспілкуватися з черкаськими тренерами, які допомагають спортсменам щодня ставати кращими та досягати нових перемог.

В‘ячеслав Дєєв, тренер дитячого футбольного клубу Атлетік

«Коли мені було 18 років, я почав працювати у дитячому літньому. Тоді я зрозумів, що мені дуже легко дається спілкування з дітьми, вони мене розуміють та слухають з великим задоволенням. Ця робота дуже цікава, але й важка. Цікава, тому що кордони розвитку залежать лише від твого таланту та ентузіазму. Особливо у нашій країні, це ще й дуже важка робота. На своєму шляху тренер зустрічається з різноманітними проблемами: тренувальна база, інвентар, спеціальні вимоги.
У нас час немає просто тренерів. Зараз хороший тренер повинен бути і менеджером, і психологом, і педагогом, і фізіологом.

Найбільші нюанси у роботі тренера полягають у тому, що нічого не гарантує що ти зможеш стати кваліфікованим тренером. Можна любити дітей, але бути малокваліфікованим спортсменом. Можна бути професіоналом, але не знать як передать ці знання дітям. Також буває дуже важко працювати з батьками. Іноді навіть важче, ніж з дітьми. І тренер и батьки бажають лише кращого, проте тренер знає як це зробити та пояснює, що для цього потрібен час. Іноді в деяких батьків такого терпіння немає.
Найкраще в тренерській праці – це робота з дітьми, розмови з ними. Коли ти бачиш розвиток дітей. Коли помічаєш, що їхня гра – це відображення твоєї думки, кропотливої праці. Коли завдяки цьому вони здобувають перемогу, то тренер здобуває  суперкайф. Далеко не всі діти стануть професійними футболістами. Тому головна задача тренера, виховати не лише першокласного спортсмена, а й зробити дітей вихованими  та повноцінними членами нашого суспільства»

Катя Гвоздик, фітнес-тренерка спортклубу «Спарта»

« Я здитинства у великому спорті, тож навіть не розглядала інших варіантів професії. Навіть коли складала ЗНО обрала тільки два предмети – біологію та українську мову, бо знала, що хочу вчитись на факультеті фізичної культури та спорту. Поки навчалась підшукувала собі роботу в цій сфері. Коли надійшла пропозиція про роботу в Спарті, то я навіть не думала над нею, а відразу погодилась і приступила до роботи. Мені дуже подобається цей фах, але ще треба розвиватись  та вдосконалюватися в цій сфері. Важливо  постійно «набивати своїх клієнтів». Мені трохи не пощастило, що я втрапила в період карантину, людей небагато зараз займається, багато хто боїться зараз просто йти на заняття»

Дмитро Проценко, тренер MYPRO academy

«Почати варто з головного, футбол без перебільшення – це  моє життя. Ходити і буцати м‘яча я почав одночасно. Я навіть до футбольної школи на центральному стадіоні потрапив на рік раніше за передбачені вікові рамки. Отже, за роки моєї футбольної кар‘єри, яку я ще не вважаю завершеною, я побачив багато команд і відповідно тренерів.

З огляду на досвід, у мене склалося стійке переконання, футбольна майстерність у майбутніх зірок закладається з малечку. Не буду заперечувати комусь «дано природою», хтось бере працьовитістю, але важливою умовою для професійного зростання футболіста є правильно організований тренувальний процес. Тепер я знаю, що за цим словосполученням приховуються не лише техніка і фізика, а й на перший погляд не важливі: харчування, спортивна медицина і реабілітація. Спостерігаючи за дітьми, я одразу бачу, які проблеми заважають молодому спортсменові розкритися як футболістові. Завдяки знанням і особистому досвіду, я знаю, як це можна виправити. Якщо коротко, то у мене як професіонала, залишилася лише одна можливість вибороти Кубок Чемпіонів чи підняти над головою Кубок Світу вклавши свої знання, досвід і бажання в своїх учнів! Переконаний, більшість з них підуть далі ніж це зумів зробити я сам. Амбітно? Так! Але я вірю в це, адже футбол – це моє життя!»

Усі найцікавіші новини з сайту Табло можна отримувати в нашому телеграм-каналі