Вихованець «Дніпра-80» Владислав Борщ нещодавно був футболістом, а зараз боронить нашу країну у спеціальних підрозділах. Він служить у 4-тій бригаді оперативного призначення імені Героя України сержанта Сергій Михальчука. Владислав має нагороди за «За мужність»та «Захисник вітчизни ІІІ ступені». Про це він розповів журналістам сайту ТАБЛО.

Хлопець нещодавно приїхав додому та встигнув завітати на турнір «Кубок Австралії», у якому сам змагався коли був малим. Владислав провів аж 8 турнірів. Більше про життя нині військового читайте у нашому матеріалі.  

Розкажи, як потрапив до «Дніпра-80»? 

Діло було ще в школі. Мені було років 6 чи 7. До школи завітали представники черкаського спорту і сказали, що відкрито набір до різних секцій. Я чомусь одразу обрав футбол. Перше тренування проводилось на центральному стадіоні, тренером був Андрій Фощій. З першого дня та першого тренування я зрозумів, що це моє і я буду продовжувати займатись саме цим видом спорту.

Чим запам’ятався тобі дитячий футбол?

Дитячий футбол – це найкращий час в якому в тебе немає масштабних проблем, ти тренуєшся та отримуєш багато позитивних емоцій, виграєш перший турнір, здобуваєш першу індивідуальну нагороду та переповнений емоціями, біжиш на кожне тренування і живеш футболом. Я був щасливий грати на тому рівні, де ми виступали.

Що тебе чекало після закінчення «Дніпра-80»? Як склалося далі футбольне життя? 

Після закінчення «Дніпра-80» я отримав запрошення до команди МСК «Дніпро», продовжив грати там. Ми виступали спочатку на аматорському рівні, а згодом дійшли до Другої ліги України. 

Нещодавно ми зустрілись на Кубку Австралії, як тобі знову зануритись у цю атмосферу?

Я був дуже радий побачити і відчути футбольну атмосферу, емоції фіналу , переживання вболівальників. Особливо був радий побачити свого футбольного батька- Андрія Григоровича. Ми багато чого згадали з футбольного життя, тепло та приємно поспілкувалися. Я радий, що досі проводяться турніри, де у дітей є змога показати себе. Я дякую організаторам. Про цей турнір можна розповідати роками, адже там постійно є той драйв, якого ми всі так очікуємо від футболу. Ти переживаєш, вболіваєш, радієш, сумуєш , кайфуєш від усього, що трапляється за час змагань. А коли він завершується, то ти сумний, але щасливий їдеш додому і очікуєш знову відчути ті емоції.

Чим тобі найбільше запам’ятався турнір? 

Як я розповів вище, що «Кубок Австралії» – це дуже захоплююче футбольне явище і просто гріх пропускати його. Це як черкаська дитяча ліга чемпіонів і, на мою думку, жоден футболіст не захотів би пропустити ту саму лігу чемпіонів. Я пам’ятаю кожен «Кубок Австралії» і я щасливий, що брав участь в цих змаганнях, адже це не тільки емоції, а можливість отримати запрошення до топової команди України.

Як твоє життя змінилось у дорослому віці? 

В цілому життя змінилося після початку війни, як і у всіх нас. Але після дитячого футболу почав займатися собою, розвиватися та думати про майбутнє. 

Де тебе застала війна?

Війна застала ще в Гостомелі, коли ми приймали бій в аеродромі Антонова. А через декілька днів я вже був у Северодонецьку, де було дике бажання нищити цю російську нечисть.

Чому вирішив йти на військову службу? 

Я давно дивився і читав про спеціальні підрозділи оперативного призначення. В 2021 році пройшов відбір до однієї із таких бригад, де підготовка на вищому рівні, заняття з тактики і вогневої підготовки. На початку повномасштабного вторгнення я зрозумів, що в мене є ті навички, які допоможуть моїй країні, тому і вирішив.

Що найскладніше було для тебе за ці 8 місяців?

Найскладніше мабуть було перших два тижні. Сприйняти дійсно той факт, що це війна, що це не тренування, не якийсь там прояв вмінь, а дійсно- війна. Згодом ти звикаєш, що навколо тебе летять кулі. Ти чуєш автоматну чергу 24/7 і бажання тільки одне- скоріше деокупувати українські території і зустрітися з усіма рідними, друзями, знайомими в нашому українському Криму.

Щоб побажав молодому поколінню футболістів?

Молодому поколінню я би порадив більше тренуватись, приділяти увагу своїм вмінням, кожного дня кувати свої навички, аби як скоріше вийти на найвищий рівень, адже саме в дитячому віці в тебе є прекрасна змога навчитися всьому.

І в першу чергу я бажаю мирного неба над головою, здоров’я та натхнення! Я вірю, що у кожного нашого маленького побратима все вийде і вони колись зіграють в справжній Лізі Чемпіонів, де покажуть український прапор.

Усі найцікавіші новини з сайту Табло можна отримувати в нашому телеграм-каналі