17 Листопада, 2026 Актуально
🎤— Евеліно, вітаємо з історичним досягненням! Розкажи трохи про себе: скільки тобі років, як давно займаєшся футзалом і як прийшла у цей вид спорту?
🗣— Мені 17 років, футзалом займаюся з п’яти років.
У нашій сім’ї спочатку футзалом займався лише мій старший брат Віталік. Згодом моя старша сестра Софія також захотіла грати, тому батьки почали шукати команду, де могли б займатися дівчата. Так вони знайшли дівочу команду у спортивній школі КДЮСШ-1. А оскільки я молодша сестра, то завжди ходила за Софією, наче хвостик. Так я і почала займатися футзалом, а згодом він став основним заняттям у моєму житті.
Моїм першим тренером був Володимир Антонович Чепчур.
Навчалася у приватній школі «Софія» в Черкасах, а зараз здобуваю освіту на першому курсі Черкаського національного університету

🎤— Як тобі вдалося потрапити до збірної України? Що найбільше запам’яталося на Юнацьких Олімпійських іграх?
🗣— Я багато працювала над собою, і мене помітив тренер збірної Олександр Золотухін та запросив до команди. Я йому за це дуже вдячна.
На Юнацьких Олімпійських іграх найбільше мені запам’ятався момент, коли ми стали чемпіонками та вибороли золоті медалі.

🎤— Фінал проти Венесуели завершився з рахунком 4:3. Які емоції пережила під час матчу та в момент, коли зрозуміла, що ви — олімпійські чемпіонки?
🗣— Це була дуже напружена боротьба. Ми боролися до останніх секунд, переживали багато емоцій: раділи забитим м’ячам і хвилювалися за результат. На останніх секундах основного часу суперниці зрівняли рахунок — 3:3. Але ми вірили одна в одну та не втрачали віри в перемогу.
Коли після двох овертаймів пролунав фінальний свисток, я відчула неймовірну гордість і вдячність кожній гравчині нашої команди та тренерам. Адже всі вони виконали величезну роботу, завдяки якій ми стали чемпіонками.

🎤— Чи можна назвати цей день найщасливішим у твоєму житті? З ким першою розділила радість перемоги і що для тебе означає це золото?
🗣— Так, звісно! Це був найщасливіший момент у моєму житті.
Радість від перемоги я насамперед розділила зі своєю сім’єю — сестрою, братом і батьками.
Золото для мене — це не просто медаль, а результат багаторічної праці, віри в себе, наполегливості та всіх тих моментів, коли хотілося здатися, але я продовжувала йти вперед.

🎤— Які маєш подальші спортивні плани? І як бачиш своє майбутнє поза футзалом – навчання, професія, самореалізація?
🗣— Поки що я хочу пов’язувати своє життя з футзалом. Участь в Олімпійських іграх додала мені ще більше мотивації продовжувати займатися улюбленим видом спорту, тренуватися та розвиватися.
Окрім футзалу, я навчаюся на першому курсі Черкаського національного університету. Планую закінчити навчання, а далі — як складеться життя.
Усі найцікавіші новини з сайту Табло можна отримувати в нашому телеграм-каналі