Лідер кочубіївського Базиса Юрій Гріщенко у першій частині інтерв’ю Ігорю Соболенку розповів про те, як робив перші кроки у дорослому футболі.

– Ти беззаперечно фігура в обласному футболі, а в історії христинівську футболу цілком можливо, що маєш і найнасиченішу біографію. Давай по ній детально і пройдемося. Почнемо з класики – анкетних даних))) Де і коли ти народився? Хто твої батьки?

– Народився в м.Христинівка 22 листопада 1985року. Батько – Гріщенко П.П., працює на залізниці, машиніст крана. Мама – Гріщенко М.П., працювала все життя в торгівлі (продавцем). Зараз на пенсії.

– Які були захоплення в дитинстві? Чи відразу футбол?))) Коли появився в житті футбол і як то сталося?

– Змалку в мене було два захоплення – я любив співати і грати з м’ячем :)) Так як я був сором’язливим, то виступав тільки для рідних:)) А захоплення футболом привив мені батько. Перша іграшка – м’яч, в квартирі не один сервіз ми розбили:) По телевізору жодного матчу не пропускав. Як і в дворі, де майже всі старші хлопці грали футбол. Один із них запропонував піти з ним на тренування. Там займались хлопці на 3 роки старші. А я тільки мав іти в 1 клас. Тренером був Нагірний І.А. Через декілька місяців він набирав групу діток 1984-85р.н. А ще через рік Нагірний передав групу 1985р.н. Цибенку В.В. , йому допомагав Третяк Ю.А. От з цього все і почалося:))

– Які спогади про футбольне дитинство? Які успіхи були, в яких умовах тренувалися, хто з твоїх одноліток, з ким починав, надалі грав у дорослому футболі? Що маєш на увазі “от з цього все почалося”?

– Цибенко В.В. почав формувати команду 1985-86р.н.. Ми приймали участь у багатьох змаганнях, ставали переможцями обласних змагань, призерами всеукраїнських, було багато індивідуальних нагород. Пам’ятаю в Черкасах проходили змагання на призи ,,Снікерс,,-Грай Чесно” і мені, як кращому гравцю, подарували бутси ,,копа мундіал,, . Емоції переповнювали:)) Я з ними засинав:))). 

В нас була добротна команда, сильні гравці: Половенко М., забивний нападник, Овчаренко С., Балоха В. володіли гарною технікою, Берозовський О., захисник, Ковпатюк Д., Безверхий Ю. були дуже перспективні! Але, нажаль, з них лише Ю.Безверхий залишився в футболі, грає за МФК «Христинівка» . Щоб вдало виступати на всеукраїнських змаганнях, нам потрібно було підсилення. В цьому нам допомагав Уманський десант:) І зараз їх прізвища на слуху в Черкаській області – Прудиус Євген, брати Дзиги Юрій і Саня, Корнєєв Олександр, Віктор Єрошов. Останній, до речі, правий півзахисник на той час!:)) А найяскравіші спогади залишились з 1999року. Вкотре ми вийшли в фінальну частину всеукраїнських змагань, які проходили в Скадовську, де стали третіми. Тим самим вибороли путівку в «Артек», де провели незабутній місяць!:)

– Світлі, яскраві дитячі спогади!))) А що на той час являв собою дорослий футбол Христинівки? Чи була команда тоді, чи відвідував стадіон під час матчів?

– На той час христинівська команда приймала участь в чемпіонаті області , перша ліга, в кубку області. А також був дуже цікавий чемпіонат Христинівського району. Я з нетерпінням чекав на домашні матчі і із задоволенням спостерігав за їх грою! В мене там були свої кумири: Цибенко В.В., наш тренер, Масловський М.О., Янковий М., Марчишин О., Маліванов О. І, звісно, я хотів грати як вони!

– Коли і як стався твій перехід до дорослого футболу?

– Дорослий футбол я розпочав грати з 9 класу. Цибенко В.В. почав підпускати мене за районну христинівску команду. І уже через рік я був у складі христинівської команди, яка грала в Першості області по 1 лізі. Дебютував у матчі з Ватутіно, вийшовши на заміну на заключні 10 хвилин. Ми програвали 2:1. На останніх хвилинах в один дотик замкнув передачу з флангу і зрівняв рахунок! Щастю не було меж:)). Потім ще декілька прекрасних сезонів провів в дублі «Ікара» і «Ятрані». Тренером був ЛісовийГ.В..

– Це дубль тих “Ікару” а згодом «Ятрані» початку 2000-х. Дублери тоді їздили разом з першою командою і грали перед їх матчем. Що згадаєш про ту команду?

– Це були дуже гарні часи і незабутні виїзди з першою командою. В автобусі завжди панувала дружня, весела атмосфера, особливо після ігор:))) Я дуже чекав цих матчів. Не тільки тому, щоб грати, а й щоб подивитися на гру основної команди! На той час то для мене була Ліга Чемпіонів:) Вони показували чудову гру! В команді були гравці високого рівня: Єжаченко О., Казанюк О., Устенко В., Дорошенко В., Дробушко Р., Сухар В., Дегтяров А., Герасемлюк О…. Це була потужна команда. Я мріяв досягти рівня їхньої гри. В них було чому повчитися!

– Три кубки області поспіль виграні були! І разом з тим тричі поспіль не вистачало по два очки до чемпіонства, що було великим розчаруванням((((

– Три кубки поспіль це було фантастичне досягнення!

– Мріяв грати за дорослу «Ятрань»?

– Чи мріяв грати за «Ятрань» ? Звичайно! Всі, хто грав за дубль, хотіли грати, опинитися в першій команді «Ятрань»!

– Коли мрія здійснилася?

– Це був 2003 чи 2004 рік! До команди запросив мене Дегтярьов А.В.

– Вдалося пробитися до основного складу?

– Так, майже відразу почав грати в основному складі. Дегтярьов мені довіряв, а я, як міг, намагався виправдати його довіру:)

– Сильно змінювався колектив, гра «Ятрані» з моменту, як змінився тренер і замість Єжаченка О.М. став Дегтярьов А.В.?

– Так, колектив змінився. Команду залишило багато гравців, з того славетного колективу залишилось чоловік 7. Дегтярьову довелося будувати нову по суті команду. Приходило достатньо молодих гравців, які ще не грали на такому рівні!

– Швидко вдалося пробитися до основи?

– Так. 

– Це ж тобі років з 18 було?

– Так.

– Що являла та, вже змінена, “Ятрань” і скільки ти в ній програв?

– За ФК «Ятрань» я зіграв, здається, 3 сезона. На той час команда була міцним середнячком обласного чемпіонату.

– Хто були лідерами тієї “Ятрані”? Саме тоді у команді стало з’являтися більше приїжджих гравців?

– Лідерами і авторитетами на полі та поза ним були старожили команди: Єжаченко О.М., Герасемлюк О.М. , Дробушко Р., Тріфонов О. Доречі, Олег був дуже класний нападник!

– З ким були найпринциповіші “заруби” в чемпіонаті?

– Звичайно це місцеве дербі:) І з Драбовом завжди були принципові ігри.

– Якісь яскраві моменти з тих матчів згадаєш? Можливо скандальні?

– Скандальних моментів не пригадую:)) А так щоб виділити якийсь матч, теж не можу.

– Куди після “Ятрані”? Коли і як то сталося?

– Я навчався в ЧНУ ім. Б.Хмельницького. Ми приймали участь в чемпіонаті міста з міні-футболу. Там мене, Мачульського С. і Гопку О. помітив Александров В.О. і запропонував спробувати свої сили в другій лізі Чемпіонату України з футзалу. Команда , «Арарат» (Черкаси). До речі, стали срібними призерами:). Після завершення футзалу Александров очолив команду «Зоря» (Руська Поляна). Там я і продовжив виступи в чемпіонаті області!

– Що являла собою «Зоря» з Руської Поляни?

– Це була молода команда з характером. Александров В.О. був сильним мотиватором. Всі на полі знали, що кому треба робити. І за короткий час зробив боєздатний колектив! Команда проіснувала лише один сезон. В підсумку стали фіналістами кубка області, де поступилися ФК «Ходак», а в чемпіонаті стали четвертими.

– Мачульський згадує про розбори ігор, які там були. Що особливого було в них?

– :))) Розбори ігор були в Олексійовича в дома, в домашній атмосфері з накритим столом:))) Дуже гарні спогади, була фантастична атмосфера в колективі!:)

– Чому так швидко там все закінчилося? Фінанси?

– Не буду стверджувати, але думаю що фінанси.

– Але ти вже добре засвітився в Черкасах? І саме завдяки цьому далі був “Ходак”?

– Так, після гарного сезону в «Зорі» мене, Мачульського С., Александрова Віктора запросили в ФК «Ходак».

Усі найцікавіші новини з сайту Табло можна отримувати в нашому телеграм-каналі