Ілля Кулик став найкращим гравцем «Кубку міського голови – ЛНЗ».

Футболіст виступав за Команду Бондаренко та з п’ятьма забитими голами став найкращим бомбардиром своєї команди. Забив гол у фіналі та реалізував вирішальний пенальті у післяматчевій серії, яка нарахувала 16 ударів. Спеціально для ТАБЛО розповів більше.

Розкажи про себе, де почав займатися футболом? 

Футболом почав займатись у рідний школі. Згодом у віці 9 років, так би мовити, під своє крило взяв Фощій Андрій Григорович. Саме він і навчив мене футбольному майстерству, дисципліні та правильному футбольному інтелекту, за що я безмежно йому вдячний. 

Які враження від турніру?

У турнірі беру участь другий раз і кожний раз залишаються дуже яскраві враження. Турнір проводиться на такому рівні, що за ним слідкують далеко за межами Черкас. Та кількість людей, яка приходила на поєдинки, могла б конкурувати з матчами «Дніпра» та «ЛНЗ». Це лише підкреслює високий рівень турніру.

Як грати поруч з гравцями, які грали на дуже високому рівні і з очільниками міста в одній команді?

Граючи з людьми, які мають досвід гри на найвищому рівні, ти починаєш розуміти, чому вони там грали. Ту впевненість, яку вони давали на полі, грамотні підказки, що важливо без «пиханини» та простота в спілкуванні, не дивлячись на те, що вони досягли- вражала. Особисто мені було забавно з того факту, що ще в дитинстві я брав участь у турнірі «Кубок Ковпака». А зараз я мав змогу грати з ним на одному полі, неймовірні відчуття. Граючи за команду безпосередньо очільника міста, на плечі лягала додаткова відповідальність за результат.

Очікував, що станеш кращим бомбардиром команди та заб’єш 5 голів у турнірі?

Я навіть не думав про це. Моє бажання було лише одне- допомагати команді перемагати. Граючі у нападі, мабуть, це основне, що я мав робити та чим міг допомогти команді. Радий, що вийшло бути корисним у цьому.

Які емоції пережив під час пробиття вирішального пенальті?

Коли просвистів фінальний свисток і було зрозуміло, що зараз буде серія пенальті, в цей момент я сказав сам собі, що не хочу бити, адже були шалені нерви та переживання за результат. Але в процесі серія затягнулась і в мене фактично не залишалось вибору. Мені просто сказали і я пішов. Саме в той момент я вимкнув всі емоції та переживання, бо це безумовно могло завадити. Ще йдучи до м’яча я знав куди буду бити, тому саме в момент пробиття не вагався. Просто взяв та ударив. Вийшло забити, було дуже приємно подарувати перемогу у фінальному матчі турніру всій команді, неймовірні відчуття радості.

Очікував, що станеш кращим гравцем турніру?

Навіть не думав про це, мої особисті цілі були значно скромніші – бути корисним для команди. А ця нагорода- це заслуга всієї команди. Коли воротар відбиває удар за ударом, а захисник відбирає м’яч у суперника- це або не помічається зовсім, або дуже швидко забувається. А той хто забиває м’ячі вважається головним героєм. Мені здається, що це не дуже справедливо.

Безумовно, було дуже приємно отримувати цю нагороду, але повторюсь- це заслуга всієї команди. 

На останок, що побажаєш вболівальникам?

Вболівальникам побажаю частіше мати змогу споглядати такі видовищні матчі, який був у цьому фіналі, та по можливості бути більш стриманими при помилках футболістів. В них немає на меті грати погано та помилятись, але ж не завжди виходить так як хочеться – це футбол.

Усі найцікавіші новини з сайту Табло можна отримувати в нашому телеграм-каналі