Цьогорічний чемпіон Черкаської області визначився задовго до заключного туру – ним став “УТК” з села Паланка Уманського району. Водночас інтрига за розподіл призових місць трималася до останнього. У підсумку: срібні нагороди виборов ще один представник Уманщини – “Базис” (Кочубіївка), “бронза” – у “Росави” (Степанці). Таким чином кочубіївчани покращили свій минулорічний результат – третє місце – і повторили позаторішнє “срібне” досягнення. В інтерв’ю кореспонденту спецпроекту сайту FootBoom “Аматорський футбол” начальник команди СК “Базис” (Кочубіївка) Олексій Давиденко знайомить читачів із амбітним клубом, який прагне підкорювати найвищі футбольні вершини, активно розвиває інфраструктуру та дитячо-юнацький напрям. – Олексію Олеговичу, на сьогодні “Базис” (Кочубіївка) – провідний клуб аматорського футболу Черкащини. А як усе починалося? – Саму громадську організацію “Спортивний клуб “Базис” було засновано у 2014 році, а футбольний клуб функціонує з 2008 -го. Засновник клубу – фермерське господарство “Агрофірма “Базис” (голова – Володимир Олексійович Осадчий). Насамперед хочеться сказати, що саме завдяки цій людині функціонує взагалі така структура, як спортивний клуб “Базис”. Близько 200 людей мають змогу займатись своєю улюбленою справою в прекрасних умовах. Спортсмени-аматори, які забезпечені усім необхідним інвентарем та екіпіруванням, знають, що у будь-якому разі зможуть звернутись за допомогою і завжди будуть почутими. Володимир Олексійович шалено любить спорт і витрачає крім важко зароблених коштів ще й надзвичайну кількість сил та емоцій. Для нього в пріоритеті – розвиток інфраструктури в селах. Завдячуючи йому наше село стало найспортивнішим в Україні!
А починався шлях “Базису” у 2008 році, коли ми зібрали команду для виступів в Уманському районі. Потім паралельно змагалися на два райони: додався ще сусідній Христинівський (який нещодавно також став Уманським). На той час наша районна першість була конкурентноспроможною і проходила на високому рівні, завдячуючи тодішньому голові федерації Ігорю Михайловичу Соболенку – ми відчули, що зможемо спробувати свої сили і в чемпіонаті області. Наприкінці 2013 року “Базис” виграв кубок району, а коли ми догравали районний чемпіонат до нас в команду прийшов Сергій Янчук. І Сергій Леонідович разом із нашим президентом Володимиром Олексійовичем дійшли висновку перейти на новий рівень, заявившись у перші лігу чемпіонату області. Проте голова обласної федерації Володимир Григорович Фощій запропонував нам спробувати свої сили відразу у вищій лізі, тому що не вистачало однієї команди. Після довгих роздумів ми погодились і розпочали підготовку. Залишилася майже та сама команда, що виграла кубок району, розбавили колектив декілька хлопців, яких Янчук добре знав за виступами в його попередній команді “Уманьферммаш”: Сергій Гаврилюк, Олександр Дзига, Владислав Гірський та Артем Тепляков (останні двоє досі грають, залишаючись лідерами “Базису”) . У дебютному сезоні ми зайняли місце в середині турнірної таблиці – сьоме з дванадцяти команд. Але з кожним сезоном наші результати покращувалися. – Цього сезону “Базис” завоював срібні медалі. Ваші враження, “сріблом” задоволені? – Перше та друге коло насправді повністю провалили (чемпіонат Черкаської області у вищій лізі, в якому змагалися шість команд, проходив у три кола – авт.), тому задачі з чемпіонату були зняті. Після цього провели певну трансферну роботу, попрощались практично з усіма “легіонерами”, на яких робилась висока ставка перед сезоном. Водночас заявили одного нападаючого з чемпіонату нашого району, дали шанс молоді і місцевим футболістам, які на сто відсотків скористались довірою. Можливо через те, що у них не було вантажу відповідальності, а можливо тому, що вони хотіли довести тренерському штабу, що нічим не відрізняються від “легіонерів”. Команда видала феєричне третє коло! Пропустивши всього один м’яч і забивши чотирнадцять не програли жодного матчу. Хлопці заслуговують на срібні медалі. – Сезон запам’ятається ще й звитягою “Базису” у кубку Черкащини. – Це був наш другий фінал. Якщо перед першим, де ми зустрічались в 2017 році з “ЛНЗ-Лебедин”, коли він ще грав в області, особливих надій не було (там реально команда була на голову сильніше за всіх на Черкащині), то в цьому році, я вважаю, зійшлися абсолютно рівні команди: “Базис” (Кочубіївка) – “Златокрай-2017” (Золотоніський район). Після провалу в першій половині чемпіонату всередині колективу була серйозна розмова, на якій вирішили віддати заради президента всі сили для перемоги в кубку. Можливо грали у дещо прагматичний футбол, але отримали потрібний результат . Всі матчі кубку були важкими, а особливо фінал, в якому долю матчу вирішив єдиний м’яч нашого гравця В’ячеслава Ткаченка.
– “Базис” очолює Сергій Янчук, який свого часу чимало пограв на професійному рівні, у єврокубках. их)мці бласті команда має такі титули: дує кошти на аматорський спортРозкажіть більш детально про нього та увесь тренерський штаб. – Сергій Леонідович Янчук –не просто головний тренер, він – фактично творець нашої команди в тому вигляді, в якому вона є зараз. На теренах нашої області його знає кожна людина, яка пов’язана з футболом. Великий Професіонал своєї справи. Він у свої 43 роки (навіть незважаючи на серйозні травми) досі є граючим тренером, неодноразовим кращим бомбардиром та кращим гравцем чемпіонату Черкаської області в складах різних команд. Сергій Леонідович має великий багаж знань, постійно навчається та розвивається, ніколи не стоїть на місці. Він має великий авторитет в команді, тренування проводить насичено і цікаво. Помічник головного тренера – Олексій Валентинович Підорич. Він, коли головний тренер на полі, бере на себе керівництво командою. Має гарні ораторські здібності, допомагає в команді всім, хто до нього звертається за розумною порадою. У минулому – професійний спортсмен, займався академічною греблею. Тренер голкіперів (граючий) – Олексій Степанович Красніцький, чудова людина, гарний спеціаліст, завжди пізнає щось нове, ніколи не дасть в образу своїх підопічних. – Хто з гравців вашої команди раніше пограв на професійному рівні? – Це Юрій Клименко – наш голкіпер, який в свої 46 років допомагає нам. У нього взагалі дуже цікава футбольна кар’єра (там окремий матеріал можна робити), пограв і в Україні (“Динамо-3” (Київ), “Оболонь” (Київ), “Княжа” (Щасливе), “Єдність” (Плиски), і в Росії (“Динамо” Махачкала) і навіть у В’єтнамі (“Донтхап”, “Канг”, “Ніньбінь”). Федір Каплюченко неодноразово визнавався кращим захисником чемпіонату області: “Динамо-3” (Київ) , “Рось” (Біла Церква), також виступав за збірну України (U-17). На жаль, через проблеми зі здоров’ям Федір закінчив із професійним футболом, хоча міг би грати на набагато вищому рівні. Володимир Ординський також поподорожував у своїй кар’єрі: в Україні – білоцерківська “Рось”, МФК “Миколаїв”, ковалівський “Колос” (ще до того, коли це стало мейнстрімом), ставав володарем кубку Грузії в складі “Гагри” з Тбілісі, пограв у Чорногорії – “Дечіч” та “Раднічкі” і в Камбоджі – “Пномпень Краун”. Юрій Гріщенко має досвід виступів за “УкрАгроКом” (Головківка) та “Гірник-спорт” (Горішні Плавні). Граючий тренер Сергій Янчук в Україні виступав за “Дніпро” (Черкаси), в Молдові – за “Ністру” (Атаки), де пограв у Кубку УЄФА.
Хотілося б також згадати і про деяких колишніх гравців “Базису”. Влад Рибак, уродженець нашого села, вихованець ДЮСШ №1 м. Умань. В дорослому футболі дебютував за нас, потім потрапив до “Зорі” (Луганськ), де пройшов U-19 та U-21, зараз захищає останній рубіж “Олімпіка” (Донецьк) в Першій лізі України. Микола Чернишенко недовго був в нашій команді, але став рідним, перед нами виступав за “Суднобудівник” (Миколаїв), “Таврію” (Сімферополь), зараз грає в Польщі. Ілля Поліщук також провів незначний, але дуже яскравий проміжок часу в “Базисі”, після чого успішно поїхав підкорювати Оберліги Німеччини. – На початку розмови ви зазначили, що президент “Базису” чимало сил і коштів витрачає на розвиток інфраструктури. Тому розповідайте, чим можете похвалитися? – Наша команда базується у двох селах – Кочубіївка та Городецьке, відстань між ними складає 3 км. У Городецькому збудували стадіон з трав’яним покриттям у 2014 році . У подальшому проведено реконструкцію, зокрема накрито трибуни та встановлено автоматичний полив. У 2016-му на території стадіону відкрили майданчик зі штучним покриттям. А за два роки відбулося відкриття стадіону (трав’яне покриття, автоматизований полив, криті трибуни) в Кочубіївці. На ньому у 2019 році проводилася фінальна частина ДЮФЛ України (U-14 та U-16). Також у Кочубіївці побудовано спортивну залу біля школи. На цьому плани не завершуються. Взагалі щодо інфраструктурних об’єктів у нас в Уманському районі все на топовому рівні. Хотів би відзначити, що прекрасні поля маємо в селах Паланка (“УТК”), Родниківка (“Ніка”), Берестівець (жіночий ФК “Ятрань”), Кочержинці та в у місті Умань (жіночий ФК “Пантери” та інколи “УТК”).
Яка увага приділяється дитячому та юнацькому футболу? – Мабуть, в перші роки, коли пішли грати в область дещо упустили цей момент, а потім зрозуміли, що без дитячого футболу в головної команди немає резерву. Тому спочатку створили фарм-клуб “Базис -2”, який розпочав свої виступи в першості Черкаської області -2017. Далі було рішення допомагати уманській “Юності” і вона почала носити ім’я “Юність-Базис”, заявились в ДЮФЛУ (перша ліга) двома віковими категоріями. А в цьому році у нас нова стратегія розвитку. Створили дитячо- юнацьку футбольну школу “Базис”, проведено набір чотирьох груп дітей. Зокрема вихованці 2005-2006 року народження виступають в чемпіонаті області, після першого кола йдуть без втрат, три перемоги з трьох (тренери Олексій Давиденко, Артем Тепляков). Хлопчаки 2007-2008 р.н. теж змагаються в обласному чемпіонаті області, перше коло завершили зі стовідсотковим показником, чотири перемоги з чотирьох (тренер Анатолій Дегтярьов). Ще дві групи – 2009-2011 р.н. (тренери Олексій Давиденко, Артем Тепляков) та 2012-2014 р.н. (тренер Анатолій Дегтярьов). Тренуються команди в літню пору на “живих” стадіонах та штучному майданчику, а коли на вулиці холодає переходимо в спортивну залу села Кочубіївка На сьогодні вже можемо з гордістю заявити, що маємо перших вихованців, які цьогоріч здобули кубок та “срібло” з головною командою та “бронзу” з фарм-клубом. Це Владислав Бомко (2004 р.н.), Назарій Ковтун (2003 р.н), Артем Корнєєв (2004р.н.) та Валерій Легедза (2005р.н.). Всі ці хлопці отримали медалі не для галочки, а реально допомагали команді в чемпіонаті та кубку. Також маємо перспективних юнаків 2005-2006 років, які вже тренуються з першою командою. – І про найближчі плани команди. Влітку 2020-го не плануєте заявитися у чемпіонат або кубок України серед аматорів? -№ 1 з найближчих планів – це дитячо-юнацький футбол. Щодо виходу на всеукраїнську арену? Буду відвертим, десь на рівні розмов такі плани були, проте зваживши всі за і проти вирішили закцентувати на розвитку саме дитячого футболу.

Джерело: https://amateur.footboom.com/amateur/cherkasy-oblast/1636979904–bazys-kochubiivka-shykarna-infrastruktura-investytsii-u-dytiachyi-ta-amatorskyi-sport.html

Усі найцікавіші новини з сайту Табло можна отримувати в нашому телеграм-каналі