Вона викладачка, футболістка та фітнес-тренер – усе це про черкащанку Вікторію Супрунович. Як дівчині вдається поєднувати любов до науки та спорту вона розповіла спеціально для нашого сайту ТАБЛО.

Все життя у спорті. Звідки така любов?

Думаю спорт дуже відповідає моєму характеру. Він дарує неймовірні емоції та смак життя, дозволяє постійно розвиватись не залежно від того на якому етапі спортивної кар’єри ти зараз.

Ви були футболісткою, як так сталось?

У моїй сім’ї особливо ніхто не займався спортом, а батько взагалі не любив футбол. Але у років 10 я почала дивитись футбол по телевізору, закохалась в «Динамо» Київ, збирала наклейки з гравцями та вирізки з газет про них. Грала у футбол на фізкультурі з хлопцями. Потім у сусідній школі відкрилась секція з футболу для дівчат – я прийшла і залишилась на все життя.

Кажуть, що футбол не для жінок Погоджуєтесь?

З цим стереотипом, особливо у нашому місті, я стикаюсь постійно. Так-так, я знаю, що хлопці  справді фізично швидші і сильніші. Але варто подивитись чемпіонат Іспанії та Португалії серед дівчат і все стане зрозуміло наскільки цей спорт для всіх!

Потім Ви стали футбольним тренером?

Так, з команди, у якій я грала, пішов спонсор, а потім і тренер. Колектив був на межі розпаду. Тоді ми з дівчатами, які тренувались все життя у футболі, вирішили, що не можна втрачати єдину в місті команду і створили футбольний клуб «Енергія». Так ми з моїми подругами почали вчитись організовувати команду: тренували, шукали спонсорів, зали для тренувань та інвентар, робили рекламу та вперше самостійно заявились на чемпіонат України. Той час нас багато навчив і ми створили справді сильну команду, а молоді дівчата почали потрапляти в збірну України.

У Вас є футбольні трофеї?

Так, я грала за декілька клубів України, була чемпіонкою України з футзалу, срібним призером Кубку України, визнавалась кращим гравцем багатьох турнірів та викликалась до національної збірної України.

Три найулюбленіших футболіста.

Тут будуть все таки два футзалісти: Рікардіньо, Фалькао та Іннєста. Дуже інтелектуальні, як на мене, гравці.

На цьому Ви не зупинились і почали працювати в ЧНУ?

Закінчуючи університет, я уявляла своє життя тільки в цій сфері. Оскільки я завжди цікавилась професійною складовою спорту та науковими дослідженнями, мене запросили працювати на кафедру спортивних ігор. Працюю на ній вже 12 років на посаді доцента.

Окрім цього Ви кандидат наук?

Я розумію, що не всім тренерам потрібно обов’язково захищати дисертацію і писати наукові статті. Багато хто говорить, що практика- найголовніше. Але я вважаю, що наукові знання допомагають мені бути кваліфікованішою, вчать знаходити дійсно працюючі методики і при цьому не заважають мати багато практики та досвіду.

 Зараз працюєте в FTС?

У фітнес та функціональні тренування я потрапила, шукаючи нові ефективні методики для футболісток. Знайшла «FTC» і тут мені відкрився просто новий світ сучасних знань, технологій, підходів до тренувань. Я знайомлюсь з таким крутими підходами і прохожу навчання у таких драйвових фахівців з усього світу. Насправді можу використовувати все це не тільки на тренуваннях, а і в роботі зі студентами, щоб вони отримували найсвіжішу інформацію про свою професію.

Що цінуєте в людях?

Найбільше ціную щирість, коли знаєш, що від людини чекати. А ще мені імпонують амбіційні та трохи з «родзинкою» люди та вмінням іронічно жартувати.

Які у Вас є спортивні мрії та чого мрієте ще досягнути в спорті?

Тут мрія не спортивна, але одна на всіх – наша перемога і звільнення від окупантів нашої країни. До війни, неочікувано навіть для себе, отримала запрошення пограти у київському клубі, що грає у Вищій лізі України. Тому вірю, що це ще вдасться. А після цього я ставлю за мету розширити список тих футбольних команд, з якими я працюю над їх функціональною готовністю. Хочу, щоб професійних команд у моєму графіку було ще більше.

Усі найцікавіші новини з сайту Табло можна отримувати в нашому телеграм-каналі