Черкаський гімнаст Ілля Ковтун в ексклюзивному інтерв’ю XSPORT розповів про завоювання золотої медалі на паралельних брусах на стартовому етапі Кубку світу у Німеччині, про свою мотивацію здобувати перемоги аби прославляти Україну, спілкування з іноземцями про війну на Батьківщині та свої спортивні плани.

Ілля, ти виграв загальний залік Кубку світу на паралельних брусах у минулому сезоні. На перший етап нового сезону виходив з розумінням, що це твоя дисципліна і перемога має бути за тобою?

Я так не концентруюсь, ми з тренером просто виходимо й робимо свою роботу. І намагаємося це робити якнайкраще. Я працюю усі шість приладів, навіть ті, які мені дуже складні, на них мені доводиться більше та довше за інших працювати.

Звичайно, бруси це один з найулюбленіших моїх приладів, але я й інші не ображаю. Загалом, утримувати лідерство, та ще й такий тривалий час, це дуже складно.

Як ти сам оціниш свій виступ на брусах, з точки зору обрання найскладнішої комбінації з усіх восьми фіналістів на фінал? Чи ви з тренером повністю задоволені саме твоїм виступом?

Були в моєму виступі на брусах й помарки, ми з тренером їх одразу побачили. Наприклад, мені потрібно ще додатково попрацювати над зіскоком в доскок, щоб ставити дійсно залізну крапку в кінці комбінації. Ми готували інший новий зіскок, але дала знати стара травма плеча й тренер мене поки що пригальмувала тут. Але так, виступом на брусах ми задоволені, проте, досконалості, як відомо, немає меж!

Як тобі рівень стартового етапу КС? Що скажеш про суперників? Можливо, хтось здивував своїм виступом?

Рівень у Німеччині був дуже високий, адже в турнірі зібралися одні з найкращих спеціалістів своїх дисциплін. Мені було приємно складати конкуренцію всім цим іменитим спортсменам.

Чи хтось здивував? Ні! Ми зі спортсменами з інших країн увесь час зустрічаємося на різних змаганнях, стежимо один за одним в соціальних мережах та трохи, проте, володіємо інформацією один про одного. А в перші дні змагань вже й бачимо, хто в якій формі приїхав.

Можливо здивували високі оцінки на коні, де спеціалісти підняли рівень виконання та клас, а також складність комбінацій. А ще стрибуни, яких було дуже багато зі стрибками високої складності, не всі впоралися з виконанням. Проте видно, що на цьому виді спортсмени налаштовані також рішуче, їх багато й усі вони розпочали обкатувати нові стрибки, готуючи до Олімпійських ігор.

Два п’ятих місця в інших двох дисциплінах – це добре чи погано для тебе? Чого не вистачило аби завоювати медалі і в опорному стрибку та на поперечині?

Я взагалі не спеціаліст в опорному стрибку. Виступ в цьому компоненті це ініціатива мого тренера, адже нам потрібно випробувати усі шість приладів для виступу у багатоборстві. Тому я й підготував «новий» стрибок. Ірина Володимирівна не дуже хотіла, щоб я виконував другий стрибок, занадто хвилювалася, але ми вирішили це зробити, й я зміг пробитись до фіналу. П’ята позиція там це чудово! Тепер в нас є певні ідеї та плани й на цей вид.

На поперечині в мене останнім часом були збої, ми працювали над їх ліквідацією, й нам вдалося їх позбавитись. П’яте місце тут – непогано, ми задоволенні. Так, трохи зіскок підвів, але є над чим ще працювати.

Напередодні змагань у Німеччині тебе мотивував той факт, що рік і два дні тому сталось повномасштабне вторгнення рф?

Мене мотивує мій тренер, моя родина, а також я відчував на собі велику відповідальність, що мушу виконати усе можливе та неможливе для нашої незалежної країни, нашого вільного народу, для кожного незламного українця!

Як тебе приймали організатори? Можливо, щось запитували про Україну?

Змагання пройшли чудово. Мою позицію з великої підтримки Україні увесь світ вже знає, адже я її завжди відверто й відкрито демонструю, і підтверджую це ділом. Усі мої старти, обов’язково, з Україною в серці, з думками про наш народ та нашу незламність, моє серце б’ється завдяки та за кожного й кожну, хто боронить нашу країну!

Мої друзі-іноземці з німецького, італійського, хорватського клубів, а також з клубу в Монако – вони та усі за Україну й за нашу майбутню перемогу! На чемпіонаті світу, як ви пам’ятаєте, я вийшов у футболці із гаслом «Зупиніть війну!». Я на кожних змаганнях думаю про те, щоб це божевілля завершилось якомога швидше і мій народ міг спокійно спати та планувати своє яскраве світле майбутнє.

Також я завжди беру з собою на будь який турнір наш прапор, аби всі у гімнастиці бачили, що український народ живий, сильний, що його неможливо здолати. Що ми були, є та будемо, що наша найважливіша перемога відбудеться вже зовсім скоро.

Почин нового сезону Кубку світу вдався. Які цілі ставите з тренерським складом надалі?

Цілі з моїм тренером Іриною Надюк одні – працювати й виступати, долаючи труднощі й негаразди, та прославляти нашу незалежну країну, нашу незламну Україну!

Усі найцікавіші новини з сайту Табло можна отримувати в нашому телеграм-каналі