Лідер кочубіївського Базиса Сергій Мачульський в четвертій і п’ятій частині інтерв’ю Ігорю Соболенку розповів про ходаковський і кам’янський етап футбольної кар’єри. Подаємо в оригіналі.

– А куди тебе доля футбольна повела після Шполи?

– Якраз тоді створювалась нова команда – «Зоря» (Руська Поляна). Тренером був Александров В.О. (Алексєіч))) Він мене і запросив. Це реально був великий стрибок в моїй кар’єрі. Тоді ж я і став гравцем захисту)))) Були всі майже однолітки. А розбори ігор с Алесєєчем у нього дома це взагалі Топ!))))))

– В чому полягав великий скачок і що стало його причиною? Стабільне місце в стартовому складі тому причиною чи ще які фактори? В чому цимус розборів гри був з Олексійовичем?)))

– По перше, стабільне місце в складі. По друге, він розповідав як і що треба робити, десь навіть техніці навчав, бо була біда)))))) А великий плюс, я рахую, що це було «в доступній формі»)))))))) Плюс грали в другій лізі футзала України. Футзал дав також плюс в швидкості прийняття рішення.
А розбір був в неформальній обстановці, дивились різні футболи, спілкувалися, інколи і армреслінг був))))) Одним словом – було круто!)))

– Хто був лідерами того колективу на полі а може і за ним?)))

– Та бандейка була хороша)))) Вітя і Ваня Александрови, Юрка Грищ, Макс Кретов (на фарті)), Саня Остап та і я вже норм сапав ззаду))))) Ми були всі одногодки!)) За полем був Алесєіч)))))))))))

– Скільки проіснувала ця бандейка?

– Якщо мені пам’ять не зраджує ,то два роки.

– Куда далі? Білозіря?

– Ще рано в Білозіря))))) Нас, 4 мушкетери запросили в «Ходак».

– Це я поспішив))) “Ходак” тоді крутіше був за Білозіря!)) Можна сказати, що твоя кар’єра пішла на злет?)))

– Так моя кар’єра почала стрімко йти в гору! Але не зразу. Спочатку було багато нового і не зовсім зрозумілого)))) Ну коли ти тренуєшся з кращими на той момент, то і сам прибавляєш поневолі! Саме тут я знайшов багато друзів, з яким і по цей день дружу. «Ходак» тоді дійсно була мегакоманда, яка на моє глибоке переконання була готова до професійного футболу саме грою. Колектив класний, тренування разом, дозвілля разом, клубний релакс також разом)))))) Саме там і закріплялося все.

“Ходак” – чемпіон області 2008 року.

– Та дійсно той “Ходак” цілком за підходом до багато чого (якщо не до всього) напевне за крок до професійного футболу був. А чому на твою думку так і не сталося того переходу в профі?

– Я думаю для цього одного Володимира Анатолійовича було мало. Можливо, якщо було б декілька однодумців, які б об’єдналися навколо однієї ідеї, то все б вийшло!

Нагородження “Ходака” – тріумфатора сезону 2008 року.

– А розкажи детальніше про життя того “Ходака”. Адже ця команда певний час домінувала в обласному аматорському футболі, була буквально за крок до завоювання аматорського кубка України! За рахунок чого того досягалося? Як будувався тренувальний процес? Як комплектувалася команда? Які були стосунки в колективі? Яке було фінансове підґрунтя успіхів?

– Так, за крок)))) Якщо чесно, то гра на виїзді в фіналі в Яремче була для нас «без шансів». Як говориться, просто утопили. За поле Вітаха (Підвисіцький) уже розповідав Вам. Тренувальний процес був хорошого рівня. Щоденні тренування. Всі були з великим бажанням вигравати та розвиватися. Результати були за рахунок правильної побудови гри та шаленого бажання і самовіддачі! У нас були всі від 20 до 25 років, тільки Льоха-пенсія був постарше)) Комплектувалася команда чисто з місцевих гравців, маю увазі область.  В колективі стосунки були на вищому рівні. Дуже багато приколів, подколів, «горбилів». Одним словом – дуже кайфовий час був, з ностальгією згадую! З приводу фінансів, то вони були, але не дуже великі. На той час у майже всіх, крім тих хто з сім’ями був, було одне бажання – грати і вигравати усюди. Ну і з вірою у професійне майбутнє!

– Назвеш оптимальний чи самий сильний склад того “Ходака”?

– Ворота. Коли я прийшов, то основним був Льова, хоча і Вітя сильний))) В них геть різна техніка, тому це єдина позиція, що мені складно))))
Правий захисник – я)))) Я тоді почав набирати)))
В центрі – Биченко і Тобіас)) Два тихохода, але добре читали гру!!
Лівий захисник – Індутний. Він, коли тільки прийшов, був таким деревом, але носився пристойно!
Опорний – Бабенко. Він був тоді легкий, на ходу)) Не то що зараз)))))
Правий хав – Горобець. Реально дуже здорово з ним шнурували справа, він біг пристойно. Правда, одноногий був))))))
Лівий хав – Грищенко Юрчик. Він не був таким швидкісним, як Горобчик, але болтав дуже пристойно))
В центрі хави – Жека Гуд і Вадік Коштіга (Ковтуненко).
Ну і нападник-Гопка, на лихому коні))))) Завжди, коли міняли його, він казав: «Ілліч, зробив все що міг»)))) А ще на його забігах я вигравав не один ящик «світлого»)))))

– Що це за ставки на забіги були?)))

– )))))) Уже багато часу пройшло, то думаю не буде обід)))
На той момент в команді було багато людей, які були молоді і не досвідчені. Всі бігли як коні на той час))) Але я ж з Гопичем вчився разом і знаю яка в нього стартова була)) Центральний стадіон, бігові доріжки, дистанція 100 метрів, на кону ящик «світлого»))) «На старт, увага, марш!» і через декілька секунд результат очікуваний ))))))))
Ще був випадок і з Вітахою Підвисіцким. Тільки там був інший виграш, та і було замість бігових доріжок дорога звичайна перед закладом відпочинку, не спортивне взуття а «туфела»))))))))) Горбилів було в цей період достатньо, всі одразу і не згадаєш )))

– А хто у “Ходака” був (чи були) самим головними чи самими принциповими противниками в чемпіонаті області?

– Принципових не згадаю, пам’ятаю акцент робився на аматори. Та і завдання – просто перемагати в кожній грі.

– На пікові “Ходак” дійсно домінував і не помічав майже конкуренції в чемпіонаті області. А які для тебе найпомітніші матчі за “Ходак”?

– Мабуть, перше чемпіонство в Золотоноші. Ну і на аматори з Ірпінь (Гореничі). Там грали Дмитрулін, Цихмейструк, Нагорняк. «Кубок Конті» в Донецьку на стадіоні «Шахтар», тоді тільки будували «Донбас Арену».

“Ходак” з кубком області 2009 року.

– Ти і Віталій згадували, як вас “убили” в фіналі, в матчі-відповіді у Яремче. А згадаєш як до фіналу пробивалися? І принагідно чи згадаєш у своїй кар’єрі приклади подібного “вбивства”?

– Да, то реально було убивство. Без варіантів взагалі. Суперників на шляху вже не згадаю, нажаль.
З тими таки Гореничами на виїзді в аматорах. Всі люди з вищої ліги або як мінімум були в професіоналах! Авторитетом душили суддів, мабуть)))))) Нас там тупо зрізали, висікали, але це було в межах правил. Наші фоли – були одразу жовті картки, та і вилучення, здається, були. Здається, хтось із іменитих сказав «пацани, ви що реально виграти планували?!»))))) Те, що було раніше, і бачу як зараз, то інколи посмішку викликає, коли кажуть «відірвав голову». Зараз більш -менш порядок. Тоді, якщо попадаєш на команду з хорошими фінансами, то дуже тяжко було!!!

– В “Ходаку” була свого часу дійсно ледь не збірна області. Були там і вихідці з Уманщини. Що про них можеш згадати?

– По людським якостям питань взагалі немає!)) Грали всі добре, бо конкуренція була хороша. Антоха (Шевчук) дохлим був , кілограм 40)))) Швидкість була хороша, але міг і з маршрутки випасти)))) Вітаха (Горобець) був фанатично зациклений на футболі і рибалці))) Ну і на телефоні висів весь час із дівчиною))))

– Ну ще і про Вітю Єрошова чомусь забуваєте з Віталієм – він же теж з Умані)))

– Не забув, відірвали від писання))) Віха був в топі тоді, молодий, стрибав, як лань, і Тоху душив пристойно))))

– Тоді закриємо розповідь про “Ходак” головним тренером. Що про Кирилюка скажеш?

– Ілліч, звичайно, – глиба!))) Дисципліна на першому місці! Міг наширять пристойно, але і горбильнути міг добре))) Бувало такими фразами говорив, що ще деякий час ха-ха було)))

«Ілліч, звичайно, – глиба!»

– Віталій згадує, що ще до того злощасного матчу-відповіді у Яремче подейкували, що “Ходак” припинить існування? То дійсно було так? Як ти дізнався таку прикру інформацію? Як то сприйняв?

– Ну інформація ходила, але вірити в то не хотілося. Бо результат був для руху у іншому напрямку! Дану інформацію нам доніс Григорович (Новіцький) під час тренування на Манежі, як зараз пам’ятаю. На той момент вірити в то не хотілося, та і тренери завіряли, що не спішіть з висновками, ще може все змінитися! Сприйняв цю подію з великим розчаруванням, адже плани були амбітні. Але з посмішкою згадую ті часи, бо без ФК «Ходак» не було б тих спогадів, які пов’язані з будинком 32 по вул.Корольова в Черкасах! Про це можна окрему книгу написати))))))))

– Та ми і так на таку собі книженцію набираємо)))) Такщо за бажанням може і ще чимось поділитися з тих спогадів)))

– Так можу)))))) Це про той будинок, повний спогадів, які не всі можна афішувати)))) Але деякі можу)) Ні для кого не секрет, що футболісти гучно полюбляють святкувати перемоги. От одного разу воно було настільки гучним, що один журналіст, який працював на ТК «Рось» і проживав у нашому будинку, планував зняти репортаж або звернутися офіційно до президента!)) Цей будинок нам орендував клуб.

– І був той репортаж знятий?)))

– Пощастило, що серед гравців були хороші переговорники))))) Репортаж, мабуть, був би знатним і популярним би в інтернеті))) Я, доречі, свого часу був у гостях на квартирі, де жив Вітя Єрошов. Мене тоді запросили на спільний перегляд футболу. Пам’ятаю, що грали Динамо та Валенсія (це ті 2:2 з дублем Кравця). Довелося наступного дня уточнювати у людей, як той матч закінчився)))) ну так ми його активно дивилися і так мене там душевно прийняли)))

– Після “Ходака” ти вже був на видноті. Як виник варіант продовження кар’єри?

– Будучи ще гравцем «Ходака», ми тоді грали лише аматори, покійний Володимир Васильович Гарнага якимось дивом домовився про мою оренду на чемпіонат області. Тому і перехід після розпаду був очевидним.

– Тобто далі по курсу – Кам’янка?

– Так. «Яр Холодний» – горілочки налий)))) Музика на стадіоні постійно грала))))))

– Ну команда теж на видноті була тоді, стабільно в призерах, чемпіоном бувала. Що про неї розкажеш?

– Ну по-перше, президент! Людина мегапозитивна, але в той же час і складна))) Було дуже багато проїжджих гравців, але в основному якісних. До сих пір я не зустрічав кращого опорника ніж був там!!!! Все було добре ,стабільно. Навіть до преміальних кожного разу добавляли по три пляшки «Холодного Яру»))))

– Ну з такими бонусами і розслабитися недовго було))) А крім тебе, ще були такі, хто одночасно грали по аматорам за “Ходак” і на область ще за когось?

– Стверджувати не візьмусь, але, здається, за «Зорю» (Білозір‘я) ще хтось грав. Хоча не впевнений, стільки часу сплинуло.

– Які були досягнення з “Холодним Яром”?

– Наскільки пам’ятаю срібло було!

– Ну тоді питання “за старою схемою”)))) Хто в цьому колективі був лідером (скажу “зіркою”, то ще подумають чого))))? Може оптимальний склад і тут згадаєш?

– ))))) Ну воротарської позиції такої сильної не було, як в попередньої команди.
Я був непоганий))))) Ігор Карась, Віталік Азаров (казав, а ми весь час сміялися: «Пацани, меня возил только Александр Глеб»))))))).
Опорний був Петя Ротань. Чесно кажучи, кращого в цій позиції гравця, з яким я грав, я не зустрічав!!! Менший брат Льоха Ротань зліва шнурував)) У них передачі були, як рукою)))) Ще Вальтрон був (Вдовиченко)). Хоча і не режимив, але сапав що і не скажеш )))
До речі, будучи гравцем Яру, я отримав найпамятнішу особисту нагороду!!)))

“Холодний Яр”, що був чемпіоном області 2010 року.

– Пам’ятав, що ти визнавався кращим гравцем області, але чомусь засіло в голові, що то в було в часи, коли та за Білозіря грав…. Скільки ти, доречі, за “Холодний яр” пограв?

– Так, ви праві))))) Фішканув))))) Хронологія напуталась в голові))))) Два сезони, один оренда і один як повноцінний гравець. Ще були під’їзди в «УкрАгроком» на аматори та «Нове Життя» (Полтавська область».

– В тебе така насичена і переповнена подіями і командами кар’єра, що не гріх і заплутатися!))) Ти і так багато пам’ятаєш! Я свого часу з деким намагався поспілкуватися, то повивітрювало з голови більшість….
Про твої “Украгроком” на аматори та “Нове життя” не пам’ятав! Ану просвіти!

– В Агроком їздили з Єгором Семеновим і Жекой Гудом. Лактіонов був другим тренером там. Віталік Горобець там був, Індутний Ігор, ще молодий хлопець з Умані був, але не згадаю його вже. Були там недовго, бо треба було там жити і тренуватися. Особисто у мене склалися сімейні обставини, що треба було багато часу проводити у Ватутіно. Тому багато часу в дорозі було.
За «Нове Життя» Петя Ротань із Вітахой Азаром запросили. Там Мелащенко ще грав. Зіграв декілька ігор, але не був на голову сильніше місцевих, тому все очевидно))))) Там дуже сильний чемпіонат був!!

– Тоді повернемося ще до теми “Холодного яру”. Хто був головним тренером там?

– Було тріо)))) Карась, Рубанчук і Васіліч))

– Ого! Ціле тріо! Зазвичай, коли більше одного на чолі, то не сильно добре виходить))) Та ще й старе як світ “два українці – три гетьмани”))) А тут відразу тріо! Як вони справлялися?

– То є правда!))) Інколи доходило до смішного, коли хотіли міняти Рубанчука, починалась словесна рубня прямо під час матчу))) А установка від Васильовича, то взагалі хіти були))) «Тримаєм кавалерію» – це коли в стінці стоїш, то маєш не пропустити між ніг!!)) Трикутники, квадрати і ще якісь геометричні фігури називав, які викликали посмішку))) Всіх не згадаєш одразу)))
Взагалі, були люди, які вже і самі розуміли, що треба робити. З черкащанами Ігор Карась вів роботу.

– Ну Ігор Карась то взагалі людина була з таким досвідом! Не хизувався своїм минулим?)))

– ))))) Та ні, це надзвичайно скромна людина! Розмов типу «та я там грав» чи «я там щось» не було! Міг просто цікаву історію розповісти.

– У Кам’янці грав до моменту, коли і там клуб зник?

– )))))) Так! Гопка жартував, що «куда ти не прийдеш – всюди команди закінчують існувати!»))

– “Гравець-чорна мітка”)))) Не боялися тебе в наступний клуб запрошувати?

– )))))) Мабуть ні. Доречі тоді в Кам’янкі заруба така була з Білозір‘ям, ледве виграли 2:1, я з кутового забив головою))))) Можливо це зіграло роль!

 

Фото – Ігор Соболенко

Усі найцікавіші новини з сайту Табло можна отримувати в нашому телеграм-каналі