14 вересня – День фізичної культури, спорту і здоров’я в Україні. 

Перший віцепрезидент Федерації легкої атлетики Черкаської області й директор ННІ фізичної культури, спорту і здоров’я ЧНУ ім. Богдана Хмельницького Леонід Нечипоренко у великому інтерв’ю Табло розповів багато цікавого щодо загальної спортивної картини в області й Україні, про свою дружину та ще багато різного.  

Ось декілька його меседжів:

«Найважче бачити, як твоя дитина виконує важку тренувальну роботу і плаче від цього»

«За три дні можна заробити півмільйона гривень на чемпіонаті України в Черкасах»

«Не один раз думав віддати Дениса іншому тренеру»

«Якщо учні йдуть по одній вулиці з тобою, побачили тебе і перейшли на інший бік, то це значить, що як учитель – ти ніхто»

– Леоніде Анатолійовичу, ви щасливий від того, чим займаєтесь?

– Сто відсотків. Це одночасно робота й хобі. Але я незадоволений матеріально-технічним забезпеченням, яке у нас є. Порівняно з Португалією, Польщею чи іншими європейськими країнами, ми – минуле століття. У мене є знайомий, який працював у першій лізі чемпіонату Англії з футболу тренером з фізпідтоговки. Так-от він спустився до нас у зал силової підготовки, у який область ніяк не вкине 500 тисяч, подивився і почав сміятись. У нас одні й ті самі прилади і тренажери для спортсменів, незалежно від зросту – чи то метр сімдесят, чи метр вісімдесят. Якщо вони не регулюються, то один спортсмен качає одну групу м’язів, а другий – іншу. Ефективність зовсім не та. Так у них є масажний стіл, на який ти лягаєш, і сканер тебе повністю сканує. Є червона, біла й зелена лінії, які показують, у якому стані м’язи. Якщо червона – не можна тренувати, вони травмовані. Зелена – є пересторога, що можна ці м’язи травмувати, ну і біла – все добре. Потім під цей аналіз комп’ютер видає набір вправ. Багато ще прикладів у мене є, зокрема відсутність дренажних шортів, якими користуються футбольні клубу Шахтар і Динамо.

– Це просто брак коштів?

– Ні. Фінанси є. Але вони витрачаються не так, як потрібно. Навіщо їхати на збори в Туреччину, якщо в Закарпатті є рівнина 1700 метрів. Побудувати там базу – будуть їздити всі. А футболісти їздять незрозуміло куди, але це їхня справа, тим паче кошти приватні. Легкоатлети, велосипедисти, плавці – усі їздимо невідомо куди, хоча можна було б це все робити тут, в Україні, набагато дешевше. 

Останнє в завершення цієї теми. От бачиш – стадіон (Центральний). За всієї поваги до футболу, у нас 10 тисяч людей на стадіон не ходить. Вирубати на прямій ще п’ять метрів доріжки легкоатлетичної і можна приймати чемпіонат України серед юніорів. А це 800 осіб на 3 дні. Ночівля – 200 гривень. 600 гривень – одна людина, помножити на 800 – це 480 000 гривень готель заробить тільки на проживанні. Плюс кожен по 100 гривень залишить на харчування. Це інфраструктура міста, яка розвиватиметься. Але ніхто не хоче цим займатись. Це не Гончаров має робити (директор Центрального стадіону). От є економічний розвиток міста – вони мають це прописувати. Гроші треба використовувати раціонально. 

– Футбол – переоцінений вид спорту?

– В плані заробітних плат футболістам – так. Хоча зараз, в принципі, ситуація вирівнялась у звичайних клубах. У плані його ментальності і як для вболівальників – ні. Більш того, я вважаю, що сьогодні УАФ, Прем’єр-ліга і канали Футбол 1/2 вбивають футбол. Я приїжджаю в Яснозір’я і не можу його там подивитись, бо просто немає де. 

– Вам не прикро, що легка атлетика – не найпопулярніший вид спорту в області й Україні? Порівняно з тим же футболом. 

– Ні. Я займаюсь своєю справою. Взагалі вважаю, що зараз спорт номер один в області – баскетбол. Він на порядок вище. Я такий висновок роблю зі спілкування з людьми, які безпосередньо причетні до цього. Так, футбол масовіший, але баскетбол не поступається. Тим паче, Бродський (президент ФБУ) веде правильну політику в федерації. Вважаю його найпрогресивнішим президентом ФБУ. 

– Як це – тренувати свого сина?

– З одного боку, досить легко, тому що в нього високий рівень інтелекту і він професіонал до кісток мозку. Деякою мірою він більший профі, аніж я. Найважче бачити, як твоя дитина виконує важку тренувальну роботу і плаче від цього. У мене таке було не один раз. Дениса я треную з дев’ятого класу.

– У вас є вічуття, що від нього треба вимагати вдвічі більше?

– Ні, навпаки. Що стосується Дениса, його потрібно постійно стримувати. Особливо зараз. Він уже в тому віці, коли процес відновлення відбувається повільніше, ніж у молодих спортсменів. 

– Не думали віддати його іншому тренеру?

– Не один раз. Він не захотів. Перший раз – після юніорського чемпіонату Європи в 2009 році. Потім в 2012 році. 

– Найбільша сварка з ним?

– У плані тренувального процесу їх не було ніколи. 

– Який фінансовий зиск бути легкоатлетом в Україні?

– На Заході є такий вислів: «Якщо ти заробляєш менше 30 тисяч євро в спорті, то краще ним не займатись». На сьогодні, якщо ти член збірної України – 11 тисяч гривень ставка. Стипендії від міста й області, гроші від ШВСМ – це все державні. Комерційні старти – від 300 до тисячі євро можна заробить. Таких стартів може бути 10-15 на рік. Залежно від попиту на тебе. У Дениса було шість поїздок цьогоріч. А спортсмени, які виступають у Діамантовій лізі – там тільки проїзні можуть бути вісім тисяч євро. Чемпіон світу з легкої атлетики отримує 60 тисяч доларів, восьме місце – 6 тисяч. Із черкаських спортсменів до хороших цифр не наближається ніхто. Є спортсмени на декілька тисяч євро в місяць, але я їх не назву. Денис мій у збірній на пів ставки, бо на ставку він працює в університеті.

– Що подобається більше: робота директором інституту чи робота на стадіоні?

– Робота директора – це «обязи». Я б ним не був, якби за мене не проголосували викладачі. Тут більше обов’язків. Те, що я роблю на стадіоні, – це хобі, за яке платять. А робота директора – зовсім інше. Хоч я і не люблю роботу з бумажками, однак тут по-іншому дивишся на всі види спорту. Доводиться вивчати таке, як фрісбі та інше. Думаю, що я входжу до п’ятірки експертів з усіх видів спорту в Черкаській області через те, що спілкуюся зі студентами й іншими фахівцями. 

– Все одно ви кайфуєте від цього. 

– Не завжди. Бувають різні ситуації, коли не знаєш, що кому сказати. Добре, коли приходить дитина, – вона щось виграла і все добре. А буває, у когось хтось хворіє, помирає, поліція на когось наїхала.

– Найталановитіші спортсмени, з якими вам довелось працювати і кого ви знаєте?

– Ексрекордсмен світу зі стрибків у висоту Володимир Ященко, про якого свого часу Картер сказав, що приїзд Ященка до США замінює приїзд 50 радянських дипломатів. Ященко стрибнув у висоту в Штатах на 2 метри 33 сантиметри. Із тих, з ким довелося попрацювати, – Гармаш Ольга. Як показав досвід, ті, кому Бог дав найбільше, часто не реалізовують потенціал. Люди, які самі себе зробили: Олексій Гордієнко, стрибун у висоту, зараз працює у пожежному інституті, Віталій Волошин, он він ходить (по бігових доріжках), майстер спорту міжнародного класу, ну і Денис Нечипоренко, мій син. 

– У вас є вороги? Люди, які за першої ж можливості встромлять палки в колеса. 

– От чесно, не знаю жодної такої людини. Можливо, десь щось позаочі, але я не знаю. Мені про це невідомо. 

– Ви людина, яка хоче всім подобатися?

– Абсолютно ні. Я завжди кажу все, що думаю. Можливо, це комусь не подобається. Свого часу у мене був хороший вчитель Нестеренко Михайло. Він говорив так: «Усім подобатися нереально. Але який ти вчитель, – твої учні зможуть сказати через 20 років. Якщо ти йдеш вулицею і до тебе з іншого боку підходять і вітаються, то ти хороша людина і вчитель. Якщо йдуть по твоїй стороні, побачили тебе і перейшли на інший бік, то це значить, що як учитель – ти ніхто». У мене в житті ще такого не було. 

– Як ви познайомились з дружиною?

– Хооооо! 1985 рік. Серпень місяць. Ідуть вступні іспити. Он де бувка «Д» (на Центральному стадіоні, де вихід команд на поле) ми йдемо з другом і сидять там дві дівчини – п’ють лимонад. А так захотілось попити. Кажу: «Дєвочки, дайте попить». А вони: «Нам самим мало». Ота, хто це сказав, – моя жінка. Так ми вперше заговорили. А познайомились уже в інституті. 13 вересня 1987 року після весілля мого одногрупника ми почали зустрічатись. А ще була ситуація до цього, коли в гуртожитку жив, пив гарячий чай і, відкриваючи двері, розлив його на себе. Вона принесла мені мазь. Полікувала мене. Це був перший контакт. 

– Вона завжди була тренером?

– Ні, десь з 2004 року. Вона спочатку працювала на кафедрі викладачем і виховувала Дениса. А потім уже розпочала тренерську роботу. Вона досить прогресивна людина. Більш мобільна, ніж я. Пішла навчилась водити автомобіль у майже 50 років.

– Це правда, що дівчатам корисний секс перед змаганнями, щоб сил набратися?

– На цю тему є хороша стаття. Першими цим почали займатись в гандбольній команді ГДР. Але кажуть, що хлопцям це погано. Був у мене такий випадок. Наш багатоборець пішов до дівчини, так вона встановила рекорд України, а він ледь-ледь виступив. Це все дуже індивідуально. 

– Розкажіть якийсь прикол із роботи наостанок. 

– Одній дівчині Світлані зростом 161см ставили бар’єри 91см. Вона тоді виконала майстра спорту. При тому, що іншим дівчатам ставили 76см. В усіх трьох стартах. Бар’єр – більше половини її зросту.

9 травня домовились поїхати в Смілу на стадіон Локомотив потренуватись. Андрюха виїхав на трасу на «Рено 25» і тулить десь 180-190 км/год. Ми вікна відкрили – жарко. Приїжджаємо на стадіон, я ходжу виставляю бар’єри – дивлюсь їм всім зле, сидять, отруїлися тим чадним газом, який з машини йшов. Сіли і поїхали додому. Приїхали тренуватись називається.

Було, дівчата бігли стіпель (3000м з перешкодами). Вони не вміли стрибати в яму з водою. Пономаренко стрибає туди під час забігу, а ззаду ще одна зверху на неї – мало не втопила. 

О, згадав найкращий. Був у мене такий Віталя Дикий, вчився в політеху. І мені кажуть, що він перед стіпелем з’їв огірок, заїв сметаною і прийшов бігти. А на наступні змагання в Києві я за ним ходжу, щоб нічого перед стартом не поїв. Раніше там на фініші на НСК була «стєкляшка». Так-от він добіг стіпель і не зупиняючись забіг до сторожа в ту «стєкляшку» вирвав у нього хліб з рук і з’їв! Сказав, що останні три кола не міг думати про біг, думав, де б поїсти. 

Усі найцікавіші новини з сайту Табло можна отримувати в нашому телеграм-каналі